Всечесні отці, улюблені брати і сестри!
Сьогодні наш народ схиляє голови у скорботі та молитві за мільйонами жертв Голодомору – страшного злочину, який став геноцидом проти українського народу. У ці дні ми згадуємо тих, хто невинно загинув від штучного голоду, спричиненого тоталітарним режимом, який прагнув зламати дух і віру нашого народу.
Ця трагедія глибоко закарбована у нашій національній пам’яті, і вона є болючим нагадуванням про те, як жорстокість, ненависть та зневага до людської гідності здатні принести невимовні страждання. Проте сьогодні, у світлі війни, яка триває на нашій землі, пам’ять про Голодомор набуває ще більшого значення.
Тоді, майже століття тому, наш народ хотіли знищити голодом, позбавляючи хліба і води, тепер нас намагаються знищити ракетами, бомбами й окупацією. Але, як і тоді, сьогодні наш народ продовжує стояти, боротися і свідчити, що навіть у найтемніші часи світло Божої істини та любові є нездоланним.
Ми згадуємо про Голодомор не лише для того, щоб оплакувати втрати, але й щоб знайти в цій пам’яті силу для боротьби сьогодні. Тоді ми вижили, бо були вірними Богові, бо залишилися народом, який любить свою землю, свою мову, свою Церкву. І сьогодні, перед лицем сучасного зла, ми покладаємося на ту ж саму віру, на ту ж незламну силу духу, яку дарує нам Господь.
Ворог завжди прагне відібрати найцінніше – наше життя, нашу свободу, нашу надію. Але Христос навчає нас, що «істина визволить вас» (Ін. 8:32). Наша правда в тому, що ми є народом Божим, який має право жити у свободі, у своїй країні, прославляючи Господа своєю рідною українською мовою.
Сьогодні, згадуючи жертв Голодомору, ми також молимося за всіх, хто загинув у війні за незалежність України. Ми просимо Господа про мир, про перемогу правди та справедливості, про благословення для нашого війська, яке мужньо боронить нашу землю, і про сили для тих, хто працює задля нашої перемоги.
Нехай пам’ять про Голодомор і сучасна боротьба за нашу землю стануть для нас джерелом єдності, любові до ближнього та віри в те, що Бог є з нами, навіть у часи найважчих випробувань.
Запалімо сьогодні свічку пам’яті. Нехай її світло стане символом нашої молитви, нашої незламності та нашої надії. Нехай Господь упокоїть душі всіх невинно загиблих і благословить наш народ на шляху до миру й справжньої свободи.
З любов’ю у Христі –
+ Феогност,
єпископ Чернівецький і Буковинський
