РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ПРЕОСВЯЩЕННОГО ЄПИСКОПА ЧЕРНІВЕЦЬКОГО І БУКОВИНСЬКОГО ФЕОГНОСТА

Різдвяне послання боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним Чернівецько-Буковинської єпархії Православної Церкви України

Всечесні отці, улюблені брати і сестри – дорогі буковинці!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

«Велика благочестя тайна:

Бог явився у плоті» (1 Тим. 3:16).

У ці святкові дні ми знову стоїмо перед величним і спасительним дивом Втілення – Син Божий сходить із небес, входить у людську історію, приймає на Себе нашу природу, нашу неміч, щоб дарувати нам вічне життя і спасіння. Різдво Христове – це невимовна радість, джерело духовного піднесення, перемога духу над плоттю; це свято світла, любові та надії, що відкриває людині небо й повертає їй утрачену гідність дітей Божих. Разом з цим, у ці світлі різдвяні дні наші серця наповнюються особливою радістю та благоговінням. Адже народження Спасителя є початком нової історії – історії примирення, оновлення й відновлення зв’язку між Богом і людиною. У тиші Вифлеємського вертепу промовляє до нас Сам Господь, Який із безмежної любові сходить до людського роду, щоб наблизити кожного до Себе, просвітити темряву земних страждань і запалити надію там, де, здавалося б, вона вже згасла.

Священномученик Іриней, єпископ Ліонський повчає, що Син Божий став Сином Людським для того, щоб людство, з’єднавшись із Ним, могло стати дітьми Божими. Народження Господа у Вифлеємській печері – це подія, яка «небо з землею поєднала», адже в цю святу ніч «Слово стало плоттю і вселилося між нами» (Ін. 1:14). Ба більше, у творіннях святих Отців часто підкреслюється велич таїнства Боговтілення такими словами: «Бог став людиною, щоб людина мала можливість стати богом по благодаті. Бог став людиною, щоб звільнити людину від влади гріха і смерті. Бог став людиною, щоб позбавити людину пекельної муки і знову відкрити для неї двері Раю. Бог став людиною, щоб відновити серед людей справжнє Богошанування. Господь і Бог наш Ісус Христос став людиною заради нас і заради нашого спасіння». Тому Різдво – це не лише спогад двохтисячолітньої давності, але вічний Божий задум про спасіння, явлений у конкретному історичному моменті. Це день, коли незміриме небо схилилося до землі, а земне було піднесене до небесного. Це ніч, у яку ангели сповістили світу слова, що ніколи не втратять своєї сили й актуальності: «…я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:10–11). Тож у ці святі дні ми з радістю й вдячністю підносимо серця у духовному торжестві, адже благодать Божа огортає нас своїм теплом, а над світом незмінно сяє незгасиме Сонце правди – Христос Бог, про Якого сказано у Святому Писанні: «Світло істинне, Яке освітлює кожну людину, яка приходить у світ» (Ін. 1:9).

Цього року ми знову зустрічаємо Різдво не в тиші та безтурботності, а в реаліях тяжких і жорстоких випробувань. Уже тривалий час український народ стоїть у борні проти московських загарбників, зберігаючи дар Божий – свободу, гідність і саме життя. Кров мучеників XXI століття, подібно до крові древніх християн, свідчить перед усім людством, що «світ лежить у злі» (1 Ін. 5:19). Та все ж, серед страждань наша віра не вмирає, бо «Світло у темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін. 1:5). Недарма святитель Іоан Золотоустий зауважує: «Коли Бог з нами – ніхто не переможе нас!». Сьогодні, коли Україна проходить через суворі випробування війни, ці слова набувають особливої сили. Ми зустрічаємо Різдво у час, коли наш народ платить високу ціну за свободу, за право жити на своїй землі, виховувати своїх дітей у правді та сповідувати віру без страху. І саме тепер, коли людська жорстокість намагається затьмарити світ, сяйво Вифлеємської зорі підноситься над усіма бурями та темрявою, стаючи дороговказом, що веде до миру, правди та справжнього життя.

Різдво Христове нагадує нам: Бог не полишає Свій народ. Він приходить до тих, хто плаче, хто страждає від втрат, хто молиться за перемогу, хто бореться за добро і справедливість. Він приходить не у величі та силі світу цього, але у смиренності, лагідності та любові – як Немовля, яке приносить мир усім людям. Його прихід свідчить, що навіть у найтемніші часи Бог близький, і Його благодать здатна перемінити людські серця, відродити надію й укріпити нашу силу.

Різдво нагадує нам і про те, що мир – це не лише відсутність бойових дій, а дар Божий, який народжується у серці, очищеному покаянням і любов’ю. Наша багатостраждальна Батьківщина дуже потребує такого миру – справедливого, глибокого, освяченого Божою правдою. І ми віримо, що настане час, коли слова ангельського хору знову зазвучать над українською землею не як пророцтво, а як реальність: «Слава у вишніх Богу, і на землі мир…». Разом із цим Різдво Христове – заклик до перетворення власного серця. Бо мир у Батьківщині починається з миру в душі кожного з нас. Невипадково святитель Василій Великий наголошує: «Хто хоче, щоб світ змінився – нехай почне зі зміни самого себе». Тож нехай кожен із нас стане носієм світла Христового: у родині, у громаді, у служінні ближнім, у щоденному милосерді, у молитві за страждаючих, у молитві за наших воїнів-захисників. Адже сила християнина – у вірі, праведності та добрих справах.

У ці святі й радісні дні Різдва Христового щиросердечно вітаю зі святом своїх помічників та співслужителів – священників, отців-капеланів, дияконів, монахів та монахинь; вітаю представників влади; викладачів та студентів; наших студентів-семінаристів; нашу молодь та дітей; волонтерів і благодійників; лікарів і всіх, хто зустрічає це свято у хворобі – нехай Господь зцілить ваші недуги; щиро вітаю наших мужніх і славних воїнів – на передовій і в тилу – нехай Господь збереже ваше життя й здоров’я; вітаю всіх православних вірних – україномовних і румуномовних буковинців – і вкотре закликаю всіх до єднання, бо двері нашої Церкви і наші серця відкриті для всіх! Щиро вітаю всіх буковинців та всіх тих, хто через війну, покинувши свої домівки, знайшов тут – у буковинському мальовничому краї – свій другий дім.

Нехай Младенець Христос осяє ваші домівки світлом миру, зміцнить серця в надії, збереже наше українське військо, утішить усіх засмучених, які втратили своїх рідних – наших новітніх Героїв, утвердить Україну у свободі та подарує кожному силу любові, яка «ніколи не минає» (1 Кор. 13:8). Пам’ятаймо, улюблені брати і сестри, дорога наша молоде: Різдво Христове сталося один раз у часі, але його світло ніколи не згасає і продовжує діяти у вічності. Нехай це світло торкнеться наших сердець, оновить нас, зміцнить у єдності та наблизить довгоочікувану перемогу та справедливий мир для нашого українського народу.

Христос рождається!

Славімо Його!

+ФЕОГНОСТ

єпископ Чернівецький і Буковинський

Різдво Христове

2025 року Божого

м. Чернівці